11 травня 2011 року у м. Стамбулі (Туреччина) Радою Європи було відкрито для підписання Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, так звану Стамбульську конвенцію.
Стамбульська конвенція була підписана Україною ще 11 травня 2011 року, але ратифікована — лише 20 червня 2022 року.
Конвенція була створена для досягнення таких цілей, як:
- захист жінок від усіх форм насильства;
- кримінальне переслідування та ліквідація насильства стосовно жінок і домашнього насильства;
- сприяння ліквідації всіх форм дискримінації стосовно жінок;
- заохочення дійсної рівності між жінками та чоловіками, у тому числі шляхом надання жінкам самостійності;
- розробка всеосяжних рамок, політики та заходів для захисту всіх жертв насильства стосовно жінок і домашнього насильства та надання їм допомоги;
- заохочення міжнародного співробітництва з метою ліквідації насильства стосовно жінок і домашнього насильства;
- забезпечення підтримки та надання допомоги організаціям та правоохоронним органам в ефективному співробітництві для прийняття комплексного підходу до ліквідації насильства стосовно жінок і домашнього насильства.
Норми Стамбульської конвенції захищають не лише жінок, а в цілому усіх жертв насильства будь-якої статі, гендеру, віку, сексуальної орієнтації, переконань, походження та стану здоров’я.
Однією з особливостей даного міжнародного документа є використання саме категорії «гендер», під якою слід розуміти соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків. Таким чином, Конвенція передбачає захист не лише жінок, які стали жертвами насильства за статевою ознакою, а й за гендерною (простими словами, коли особа позиціонує себе як жінка).
Ратифікація вказаної Конвенції встановлює для України обов’язок щодо проведення ряду законодавчих процедур, зокрема, мова йде про криміналізацію наступних діянь:
- психологічне насильство,
- переслідування (сталкінг),
- фізичне насильство,
- сексуальне насильство (включно зі зґвалтуванням, що передбачає різні види сексуальних активностей з особою без її згоди),
- примусовий шлюб,
- жіноче обрізання,
- примусовий аборт,
- примусову стерилізацію.
Звісно, що для повного адаптування державних механізмів до норм ратифікованої Конвенції міжнародного акту необхідний час, однак ще задовго до ратифікації в Україні вже було встановлено кримінальну відповідальність за:
- домашнє насильство (яке включає фізичне, психологічне або економічне насильство) (ст. 126-1 КК України);
- сексуальне насильство (ст. 153 КК України);
- примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої особи (ст. 134 КК України);
- примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (ст. 134 КК України);
- примушування до шлюбу (ст. 151-2 КК України).
Крім того, на законодавчому рівні було запроваджено діяльність служб підтримки тих осіб, які стали жертвами домашнього насильства. Ці служби можна поділити на дві групи: загальні та спеціалізовані.
До загальних служб підтримки відносять:
- центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді,
- притулки для дітей,
- центри соціально-психологічної реабілітації дітей,
- соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка),
- центри соціально-психологічної допомоги,
- територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг),
- інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки належать:
- притулки для постраждалих осіб,
- центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб,
- кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей,
- мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі,
- заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
Контактні телефони спеціальних кол-центрів:
1. Національна гаряча лінія з запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації:
- лінія працює цілодобово,
- за номерами 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних),
- дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді:
- працює щодня з 9:00 до 21:00,
- за номерами 0 800 500 225 (зі стаціонарних) або 116 111 (з мобільних),
- дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні.
3. Контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги:
- єдиний телефонний номер 0 800 213 103,
- дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.
На нашу думку, ратифікація Стамбульської конвенції є позитивним досвідом на шляху України до вступу в Європейський Союз і звісно ж дасть змогу кожному переосмислити свої цінності та стандарти на предмет їх відповідності європейським.
Так чи інакше, попри наявність критики з приводу змісту Конвенції та ідей, закладених в ній, вона наразі є ратифікованою, а відповідно є частиною законодавства України, тому наш з вами обов’язок — залишатися правосвідомими за будь-яких обставин.