Багато людей, які не мають юридичної освіти часто запитують у адвокатів: “Як ви можете захищати людей, які винні у вчиненні злочину”? Відповідь на це питання достатньо обширна і не завжди лежить у площині праворозуміння “не юриста”.
ОЧІКУВАННЯ: Більшість з наc досить добре пам’ятає культовий фільм “Адвокат диявола”, де “вічномолодий” Кіану Рівз блискуче впорався із роллю адвоката, який захищає поганих хлопців. У фільмі “Лінкольн для адвоката” персонаж Метью Макконахі навіть і не знав, що надав захист тій особі, яка скоїла злочини, від яких холоне кров. Однак, кожен із них робив свою справу віртуозно. І об’єднує їх одне-єдине: дотримання закону, уважність до деталей та високий рівень знань.
Проте, ніхто не задумувався над тим, як вони почувалися, коли захищали поганців. Точніше, всі думають, що це легко: адвокат отримує гонорар, клієнт виходить на свободу одразу із зали суду, а преса пише про гучну справу і адвоката. На цьому, як правило, показ фільмів про успішних безсовісних адвокатів закінчуються і починаються новини з фронту реального “правосуддя”: слідчі підробили протокол допиту, прокуратура просить неспіврозмірне злочину покарання, а суд засудив невинну особу.
Саме у такі моменти приходить усвідомлення, яке ж завдання адвоката? Допомогти уникнути покарання і зробити все, щоб особа вийшла на свободу? Зробити так, щоб були дотримані права та свободи свого клієнта?
РЕАЛЬНІСТЬ: Для того, щоб зрозуміти, чому адвокати можуть захищати мерзотників, давайте звернемося до тексту присяги адвоката України: адвокат зобов’язується дотримуватись принципів верховенства права та законності, а також дотримуватися правил адвокатської етики. Це означає, що,у першу чергу, адвокат не судить особу, яка, ймовірно, вчинила злочин, а робить все можливе для того, щоб права та інтереси його клієнта були дотримані слідчим, прокурором та судом.
Чому це важливо? Уявімо: особа вчинила злочин невеликої тяжкості, при цьому, вона була затримана правоохоронцями, на допиті до неї застосовували фізичну силу, а про показання у протоколі допиту підозрюваного можна сказати одне – фальсифікація. Коли справу передають до суду, у останнього висновок лише один: особа дійсно винна і має понести найвищу міру покарання. Однак, якби у обвинуваченого був адвокат, то протокол допиту був би підписаний дійсно обвинуваченим, його слова були б записані правдиво, не застосовувалася б фізична сила, а умови утримання були б кращі. І, що найголовніше, особа отримала б покарання, що співмірне із вчиненим правопорушенням.
Не дарма професію лікаря вважають благородною, адже він рятує життя людей. Мабуть, тому що лікар, який не забуває клятву Гіппократу, знає, що зобов’язаний лікувати всіх, хто цього потребує, незалежно від статі, віку, соціального статусу і, у тому числі, незалежно від того, які вчинки скоює хворий.
Через викривлене уявлення людей про адвокатуру, забувається її основне завдання: змусити державу бути чесною перед людиною через контроль за дотриманням законів, через дотримання прав особи під час кримінального переслідування. Всі ми помиляємося по-різному, але і всі однаково маємо право на належний і професійний захист.
В очах пересічної людини образ адвоката, частіше за все, складений на основі фільмів та сералів, де показано, наскільки безпринципними особами можуть бути представники цієї пофесії і як майстерно вони допомагають уникнути покарання тим, хто на нього заслуговує.
Проте, реалії життя виглядають зовсім по-іншому. Він керується виключно нормативними актами, і маневруванням від норми до норми, що змушує його здійснювати своєрідну синхронізацію із адвокатською етикою з метою недопущення конфлікту своїх інтересів з інтересами клієнта.
Бувають такі ситуації, коли адвокат не може надавати правову допомогу в силу своїх внутрішніх переконань. На підставі цього, він має право відмовитися від здійснення захисту особи та передати справу своєму колезі. Існують і такі випадки, коли очевидно, що саме конкретна особа скоїла злочин і стоїть питання не просто її вини, а рівня її кримінальної відповідальності. У такому разі, адвокат здійснює, здебільшого, контроль за дотриманням законодавства стороною обвинувачення та навіть судом. Звісно, суб’єктивна думка адвоката щодо дій свого клієнта має право на життя, але ні в якому разі не може впливати на якість надання правової допомоги.
Захист лише “невинного” не позбавляє захисника (?) звання “адвоката диявола”, тому що кожна особа має право на захист, незалежно від вчиненого нею діяння. Важливо не засуджувати свого клієнта, а, дотримуючись законодавства, захищати та відновлювати його права, робити таким чином, щоб стаття 63 Конституції України була не просто теоретичним аспектом права всіх і кожного на захист, а й реалізована на практиці.