Перш ніж стати адвокатом кожен з нас приймав присягу. Її можна порівняти з клятвою Гіппократа. Подібно до лікарів адвокати дають обіцянку чесно та сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу, з високою відповідальністю виконувати свої обов’язки.
Ставлення до адвоката
Присяга адвоката (і ціла зв’язка нормативно-правових актів різного рівня) гарантує суспільству право на правову допомогу в будь-яких ситуаціях, незалежно від того, кому вона має надаватися. Але ставлення до адвоката різко змінюється, коли йдеться про захист осіб, підозрюваних/звинувачених у вбивстві, злочинах насильницького характеру, корупційних злочинах або лікарської недбалості. І, як правило, адвокату доводиться розділити з клієнтом шлейф нарікання. Іноді адвокати, не витримавши напору ЗМІ та загроз громадськості, відмовляються від клієнта.
Чи виправдана така практика? Думаю, не варто зайвий раз нагадувати про заборону ототожнення адвоката та клієнта у профільному Законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Проте завжди варто пам’ятати про право кожного на захист та правову допомогу!
Не варто забувати про базовий принцип — презумпцію невинності. Насправді ми завжди маємо справу з підозрюваними або обвинуваченими — тими, чия вина не підтверджена обвинувальним вироком суду, який набув чинності. Тобто за фактом ми стикаємося лише з позицією правоохоронних органів. Питання, наскільки вона відповідає дійсності, залишається відкритим. До того суть адвокатської діяльності — захист прав громадянина, і в жодному разі не схвалення чи позитивізація злочину.
Попри це утиски адвоката та тиск з боку правоохоронних органів, державних та комунальних установ — не рідкісний епізод.
Приклад з юридичної практики
Так, наприклад, ви приходите з необхідним пакетом документів представника чи захисника, а друга сторона ваших повноважень не визнає, та перешкоджає вашій діяльності.
Нещодавно подібний інцидент трапився в одній з одеських клінік, де лікаря намагалися притягнути до дисциплінарної відповідальності. При цьому мені, як представнику, не давали ознайомитися зі скаргою пацієнта, не надавали наказу про призначення комісії та складу комісії, а потім перешкоджали у висловленні правової позиції, спокійному спілкуванні з пацієнтом, перебиваючи на підвищених тонах і висловлюючи невдоволення через мою присутність.
У цьому випадку я подала через реєстратуру заяву про перенесення розгляду скарги комісією, і разом з ним адвокатський запит із переліком запитуваної документації. У крайніх випадках, коли відверто не дозволяють надавати правову допомогу, можна сміливо викликати 102 і фіксувати факт правопорушення.
Коли ми все ж таки ознайомилися зі скаргою, виявилося, що мала місце технічна помилка і провини лікаря тут немає. Лікаря не звільнили, помилка системи була швидко усунута, пацієнт задоволений. Адже комісія (не пацієнт) були налаштовані на звільнення, безпідставне.
Не забувайте, кожен може опинитися в непростій ситуації і кожному з нас може знадобитися допомога адвоката.